Повернутися до звичайного режиму

9 ЛИСТОПАДА

/Files/images/jovten_2016/Петрученко.jpg
70 років від дня народження
М. М. Петрученка (1946) – українського художника і музиканта

Михайла Михайловича Петрученка торчинці щиро шанують як кращого художника нашого краю. Він майстер живопису. Ніби живі очі дивляться з виконаних ним портретів. Його пейзажі дихають свіжістю живої природи. І водночас він надто скромна людина.
Мало хто знає, що він – митець багатоплановий. Після служби в армії і короткочасної роботи діловодом у Білостоцькій середній школі Михайло Петрученко закінчив Луцьке музичне училище із класу труби. Самотужки навчився гри на сопілці. 13 років був учасником заслуженого ансамблю «Колос». Окрасою «Колоса» була його віртуозна гра на сопілці.
Закінчив вечірню художню студію для дорослих. І впродовж 1975–1990 років працював оформлювачем у Торчинській художній майстерні. Підкорився йому і такий вид мистецтва, як вибивання портретів на камені.
Нині Михайло Михайлович займається творчістю для душі. Виконує роботи і на замовлення. В доробку художника більше 100 картин.
Незмінним успіхом його твори користувалися на шести персональних виставках.
А народився М.М. Петриченко 1946 року в мальовничому селі Білосток. Там закінчив і середню школу. Звідти він зовсім юним розпочав життєву дорогу у широкий світ мистецтва.
За матеріалами книги Гуртовий Г.О. «Торчин – передзвін віків»

Література:

Гуртовий Г. О. Художник Михайло Петрученко / Григорій Гуртовий // Гуртовий Г. О. Торчин – передзвін віків : історико-краєзнавчий нарис / Григорій Гуртовий. – Вид. 2-е, змінене та доп. – Луцьк : Надстир’я, 2014. – С. 361.

22 ЖОВТНЯ

/Files/images/jovten_2016/Федорчук.jpg
80 років від дня народження Я. П. Федорчука (1936) – український політик і
громадський діяч, народного депутата України


Ярослав Петрович Федорчук народився в селі Несвіч 22 жовтня 1936 року у багатодітній селянській родині. Через його долю пройшли трагічні та криваві події на Волині під час другої світової війни. Малолітній в’язень німецької неволі. Пережите в дитинстві і отроцтві дало яскравий відбиток на формування світогляду. Не скорився долі, ставив перед собою високі цілі і досягав їх.
Трудову діяльність розпочав робітником. Працював мотористом, слюсарем, виконробом, головним механіком, головним інженером на нафтопромистах Івано-Франківщини. З відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут, аспірантуру Академії суспільних наук у Москві. Кандидат економічних наук, автор низки монографій та більш як 60 наукових праць.
В часи незалежної України Федорчук Я. П. – один із засновників партії «Всеукраїнське обєднання «Батьківщина», депутат Верховної ради України ІV-VІІ скликань від БЮТ, заступник голови партії з організаційної роботи, член Політичної ради партії та її Президії, почесний доктор Луцького національного технічного університету, голова його наглядової ради, Відмінник народної освіти України, член Національної спілки письменників України, автор книг «Волинянин. Дитинство і юність», «Волинянин. Напередодні» та «Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Волинська область. Підсумки». Автор фільмів «Волинян», «Вони боролись до загину».
Підготувала бібліотекар с. Несвіч
Ольга Грабаровська
Література:
Болгов В. Хто є хто на Волині. Видатні земляки : довідково-біографічне видання / В. Болгов, І. Болгов. – Вип.1. – Київ, 2003.
Федорчук Я. П. Волинянин. Дитинство і юність: кн. 1. / Ярослав Федорчук. – Київ: Просвіта, 2007. – 176 с. : портр.
Сергійчук В. Не втрачаючи української душі : до 75-річчя від дня народження Ярослава Федорчука / В. Сергійчук // Соборна пам'ять України: календар-альманах 2010.
Доля України – крізь призму долі земляків // Волинь. – 2015. – 26 листопада.
Славинський М. Був і залишився українцем / Микола Славинський // Літературна Україна. – 2012. – №8.

***

Ярослав Федорчук: «Неможливо ліквідувати «Батьківщину», посадивши лідера в тюрму» [Електронний ресурс] // Слово Волині. – Режим доступу: http://slovovolyni.com/ukr/interviews/12444/ , вільний. – Загол. з екрана. – (Дата звернення 10. 11. 2015 р.). – Мова укр.
Федорчук Ярослав Петрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 , вільний. – Загол. з екрана. – (Дата звернення 10. 11. 2015 р.). – Мова укр.


6 ВЕРЕСНЯ

/Files/images/jovten_2016/Крещук.jpg
70 років від дня народження С. В.
Крещука(1946-2006) –
заслуженого журналіста
України

Крещук Святослав Васильович народився 6 вересня 1946 року в селі Коршів Луцького району Волинської області.
Святослав Крещук народився восени. Осінь вважають найбагатшою порою року. Можливо, саме вона наділила Святослава щедрістю, розумом, чутливою душею, любов’ю до людей, талантом.
У 1975-1979 роках був головним редактором волинської обласної молодіжної газети "Молодий ленінець" (тепер «Віче»).
Він був журналістом справді від Бога. Заслуженим журналістом за званням і народним – за своєю сутністю. Його тонка лірична душа, вроджена делікатність й інтелігентність, оплодотворена літературним талантом, виливалася у щирі і глибокі прозові та поетичні рядки, які незмінно викликали зворушливий відгук в людських серцях.
Понад 25 років працював у головній газеті волинського краю «Волинь». Довгий час був ведучим рубрики «Доброго дня вам, люди».
Кожен його матеріал був цікавим і легко читався.
Важка хвороба, мов отруйна змія, підкралася до нього непомітно, поклала спочатку на лікарняне ліжко, потім – на домашнє. Згорав, як свічка. Майже дев’ять місяців йшла боротьба між життям і смертю. Помер 18 лютого 2006 р.; поховали у неділю 19 лютого за його заповітом у рідному селі Коршів Луцького району.
За матеріалами сайту: Вікіпедія. Вільна енциклопедія
Література:
Зозуля С. Інтерв'ю у вічності / Світдана Зозуля // Волинь. – 2011. – 6 верес. – С. 7.
Калитенко В. Журналіст від бога / Володимир Калитенко // Волинь. – 2006. – 5 верес. – С. 1.
Ми не забудемо тебе, друже // Волинь. – 2011. – 24 верес.
Федчук В. Чутливі струни його душі / Василь Федчук // Волинь-нова. – 2007. – 17 лютого. – С. 4.

***

Крещук Святослав Васильович [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D1%89%D1%83%D0%BA_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87, вільний. – Загол. з екрана. – (Дата звернення 30. 11. 2015). – Мова укр.


21 СЕРПНЯ

/Files/images/jovten_2016/Місюра.jpg
60 років від дня народження
В. В. Місюри (1956) – поета, перекладача, члена Національної спілки письменників України

Народився 21 серпня 1956 року у стародавньому містечку Торчин. З 1968 року проживає у Луцьку. Закінчив історичний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Вчителював на Рівненщині. Зараз працює заступником директора з виховної роботи Луцького вищого училища будівництва та архітектури.
Переможець першого конкурсу літературної творчості «Уклін та шана Кобзарю», присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, що його проводила «Майстерня художнього слова» ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України. Автор подав на розгляд журі «Букет сонетів» та вірш «Шевченкова мати».
29 квітня 2014 року Володимира Місюру прийнято до Національної спілки письменників України. Він автор шести поетичних збірок. Перша поетична збірка автора «Осінні квіти» вийшла у 2005 році.
Оксана Мельничук,завідувач бібліотеки для дорослих смт Торчин

Література:

Місюра В. В. Коли поета переклав поет…/ Володимир Місюра. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 96 с.
Місюра В. В. Осінні квіти : вірші, переклади / Володимир Місюра. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 160 с.
Місюра В. В. Перо Жар-птиці : поезії / Володимир Місюра. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 220 с.
Місюра В.В. Рубіж / Володимир Місюра. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006. – 148 с.
Місюра В.В. Голоси Луцького замку : вірш / Володимир Місюра // Луцький замок у мистецькому просторі України : тематична антологія віршів ХІХ-ХХІ ст. / упоряд. М. М. Хмелюк, В. М. Кумановська. – Луцьк, 2012. – С. 69-70.
Цюриць С. З російської – на українську / Сергій Цюриць // Волинська газета. – 2014. – 13 лют. (№7). – С. 14.
Про книгу перекладів В.Місюри «Коли поета переклав поет…».

***

«Уклін і шана Кобзарю» [Електронний ресурс] // : [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.volga.lutsk.ua/view/4242/ , вільний. – Загол. з екрана. – (Дата звернення 19.11.2015 р.). – Мова укр.

12 ЧЕРВНЯ

60 років з дня заснування Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН (1956)/Files/images/jovten_2016/рокині.jpg

Волинську державну сільськогосподарську дослідну станцію засновано наказом обласного управління сільського господарства Волинської області № 197 від 12 червня 1956 року на базі радгоспу „Комуніст” Луцького району. Центральна садиба знаходилася в с. Гнідава, за 5 км від м. Луцька. Комплектування науково-технічним персоналом розпочалося з серпня 1956 року, що дало змогу одразу приступити до закладання дослідів з озимими культурами і підготувати агротехнічні фони для весняних дослідів. Було створено 10 структурних підрозділів, покликаних працювати над науковими розробками.
В 1974 р. розпочалося будівництво в с. Рокині науково-виробничого комплексу з обладнаними лабораторіями, селекційними приміщеннями, елівером, теплицями, що відповідали останнім вимогам сільськогосподарської науки. А уже в 1979 р. було відкрито нові корпуси.
З 1986 по 2003 рр. наукова установа входила в склад науково-виробничого об’єднання „Еліта”.
В 2000 р. рішенням Президії УААН № 115 від 28 грудня Волинська державна сільськогосподарська дослідна станція отримала статус Волинський інститут агропромислового виробництва.
Наказом Національної академії аграрних наук №316 від 24 листопада 2011 р. інститут реорганізовано у Волинську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН.
Директори наукової установи – висококваліфіковані фахівці, проявили в свій час неабиякі організаторські і господарські здібності, всебічно сприяли становленню аграрної науки на Волині і внесли значний вклад в її розвиток та підйом сільськогосподарського виробництва.
Першим директором дослідної станції було призначено І.А. Власюка (1956-1961 рр.), кандидата сільськогосподарських наук, фронтовика, досвідченого керівника і науковця. Колектив, очолюваний Власюком І.А., започатковує основні напрямки науково-дослідних робіт на майбутні роки, розробляє агротехнічні заходи підвищення урожайності сільськогосподарських культур, закладає фундамент майбутніх досліджень. Директорами установи були також М.О. Кругляк (1961-1964 рр.), Г.А. Шевченко (1964-1974 рр.), П.С. Теслюк (1974-1981 рр.), І.В. Дудченко (1981-1987 рр.), З.С. Ковальчук (1987-1994 рр.), В.П. Битов (1994-2000 рр.), В.М. Склянчук (2000-2006 рр.), В.Д. Пахольчук (2006 – 2012 р.), О.В. Голій (2012-квітень 2015рр.), О.Ю.Карпінський (травень 2015 – нинішній час).
Зі створенням дослідної станції і розвитком сільськогосподарської науки на Волині тісно пов’язані імена наукових співробітників: П.П. Граковського, Л.В. Броннікової, Л.І. Бобкової, М.Й. Сидун, Л.Д. Фоменка, З.С. Барнаш, М.М. Хелемендика, Н.П.Глуховської, Г.М.Золотухіної, Л.С.Василюк, А.М.Майстер, М.М.Карп’яка, М.Є.Бодуна, М.Ф.Завадського, В.І.Галочки, Є.В.Рощини, А.П.Білітюка, Б.Б. Котвицького, В,Й. Попка, М.Д.Науменка та інших.
Серед фундаментальних досліджень, проведених у Волинській державній сільськогосподарській дослідній станції, найбільшого успіху досягнуто в селекції тварин: виведено нову породу великої рогатої худоби волинську м’ясну, яка офіційно визнана новим селекційним досягненням і захищена 30-ма авторськими свідоцтвами та наказом Мінсільгосппроду України № 335 від 30 грудня 1994 р., а дослідна станція – як установа-оригінатор нової породи. Пристосована до умов Полісся та Прикарпаття, порода характеризується високим генетичним потенціалом. Знаходиться на рівні кращих зарубіжних аналогів. Спільно з іншими вченими автори породи – Янко Т.С., Тулайдан С.В., Шевчук Л.М., Крочук В.А., Долока С.М. та ін.
Важливими науковими досягненнями вважається виведення нових сортів сільськогосподарських культур. Сорти озимого жита для зони Полісся: Волинське білозерне, Лучанка, Добриня. Сучасні сорти озимого жита Паллада та Ірина характеризуються високою морозо- і зимостійкістю, толерантністю до ураження хворобами, екологічною пластичністю і впроваджуються в багатьох областях України.
Із застосуванням нових досягнень селекції в інституті виведено 9 сортів ярого ячменю з високою врожайністю та відмінними пивоварними якостями. Це зокрема, Вегетативний 3, Волинський пивоварний, Боратинський, Зеніт, Стирський, Світязь, Карат, які знайшли своє застосування на полях Західного регіону.
Загальне визнання серед виробничників отримали високоврожайні сорти жовтого кормового люпину Рокинський 58, Волинський 1, Волинський 82, Надійний, Прип’ятський, Гетьман, Світязь. Сорт Прип’ятський зайняв перше місце в Державному сортовипробуванні по стійкості на фузаріозному фоні. Сорт Світязь визнаний Національним стандартом України.
Волинська ДСГДС є ініціатором широкого впровадження на Поліссі перспективної культури – озимого тритикале. В результаті плідної співпраці по вивченню нових селекційних сортозразків та ліній озимого тритикале відділом рослинництва спільно з Інститутом землеробства та Миронівським інститутом пшениць ім. В.М.Ремесла виведено і районовано нові високоврожайні сорти тритикале Тандем, Поліський 7, Поліський кормовий, Ратне, АДМ-9, Шаланда.
Лабораторією землеробства розроблено раціональні системи обробітку ґрунтів під основні сільськогосподарські культури, закладено основи побудови сівозмін для Західного Полісся і Лісостепу, доведено ефективність використання сидератів, встановлено переваги двофазного обробітку ґрунту, відпрацьовано агротехнічні прийоми підвищення родючості ґрунтів, удосконалено ґрунтозахисну систему землеробства з контурно-меліоративною організацією території, яка забезпечує захист ґрунту від ерозійних процесів та ріст урожайності сілськогосподарських культур.
Науковцями лабораторії агрохімії проведено значні дослідження з обстеження ґрунтів, визначення їх родючості і рівня кислотності, розроблено і впроваджено системи удобрення основних сільськогосподарських культур в сівозмінах Полісся та Західного Лісостепу, встановлена ефективність різних видів добрив. Довготривалий стаціонарний дослід (з 1966р.) з питань вивчення систем удобрення на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах Західного Полісся сертифіковано Англією і включено в сітку стаціонарних дослідів Європи із занесенням в Єврокаталог.
Розроблено систему експлуатації осушуваних торфових ґрунтів, що дозволяє не тільки підвищити урожайність культур але й зберегти та відтворити родючість органогенних ґрунтів, стабілізувати екологічну ситуацію агроландшафтів Полісся.
Розроблені і впроваджуються у виробництво новітні ресурсозберігаючі технології основних сільськогосподарських культур Західного Полісся та Лісостепу України. Волинська аграрна наука плідно працює над розв’язанням проблем льоносіяння.
В галузі картоплярства зусилля вчених спрямовані на розробку та впровадження основних агротехнічних прийомів вирощування високих і стійких урожаїв картоплі.У галузі механізації розроблено перспективну машинну технологію виробництва цукрових буряків. Теоретичні розробки втілені у виробництво у вигляді пружинних борін та ґрунтообробних агрегатів, які випускають заводи. Розроблено багатомодульні машинні агрегати.
Мережа дослідної станції забезпечує господарства області високоякісним елітним насінням і садивним матеріалом нових високопродуктивних, стійких проти шкідників та хвороб, екологічно пластичних сортів і гібридів різних культур.
Волинська ДСГДС здійснює також координаційно-методичну діяльність як Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва області, розробляє спільно з Головним управлінням агропромислового розвитку області програми розвитку, бере участь у розв’язанні соціальних проблем села.
Крім того, дослідна станція здійснює науково-інформаційну діяльність у вигляді сільськогосподарського дорадництва, проводить конференції, семінари, наради, дні поля, здійснює навчання сільськогосподарських кадрів, а також активно пропагує і впроваджує досягнення науки і передового досвіду у виробництво, надає консультації з різних питань ведення аграрного виробництва.
Волинська ДСГДС видає обласну газету «Аграрна наука Волині», науково-методичні рекомендації з багатьох напрямів аграрного виробництва.
На найближчу перспективу Волинська ДСГДС ІСГЗП НААН планує виконання як фундаментальних, так і прикладних науково-дослідних робіт в галузі рослинництва, тваринництва, механізації та економіки сільського господарства. продовжити науково-дослідні роботи з селекції жита озимого, люпину жовтого кормового, з розробки і удосконалення технологій вирощування зернових, картоплі, цукрових буряків та цукрового сорго, льону олійного, пелюшки, оскільки агропромислове виробництво Західного регіону потребує нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур та новітніх технологій їх вирощування.
Пріоритетними напрями наукових досліджень установи є:
– грунтозахистна система землеробства з контурно-меліоративною організацією землеробства;
– оптимізація живлення основних сільськогосподарських культур протягом вегетації з використанням діагностичного аналізу. Засоби та способи регулювання якості сільськогосподарської продукції;
– високоефективні адаптивні технології вирощування пшениці, озимого та ярого тритікале на продовольчі та кормові цілі.
Література:
Від села – до містечка // Луцький район : минуле і сучасність / редкол. : О. А. Горбатюк та [та ін.]. – Луцьк, 2001. – С.19-22.
Середюк О. М. Волинський центр хліборобської науки / О. Середюк // Рокині – Рукині (руки, що творять) : іст.-краєзн. нарис. – Луцьк, 2009. – С.32-129.
Середюк О. М. Історія центру хліборобської науки/ О. М. Середюк // Скарбниця історії Волині : іст.-краєзн. нарис про нар. музей історії сіл. госп-ва Волині. – Луцьк, 1998. – С.17-33.
Блінова В. Селянам – центр агробізнесу Волині / В. Блінова // Волинська газета. – 2006. – 12 лист.(№32). – С.4.

22 ТРАВНЯ

100 років з дня смерті М. М. Перетятковича (1872-1916) – художника-архітектора, академіка архітектури

/Files/images/kalendar/gthtn.jpg

Народився майбутній архітектор в українській шляхетній родині 23 серпня 1872 року в селі Усичі колишньої Торчинської волості Волинської губернії і був охрещений в Торчинському костелі. Дитинство малого Мар’яна пройшло в селі, де відвідував церковно-приходську школу. Згодом, в 1883 році батько віддав сина на навчання в Ровенське реальне училище. У 1890році він закінчив додатковий клас механічно відділення училища.
Після закінчення реального училища Мар’ян Перетяткович поступив на військову службу. Згодом він переїжджає у Петербург і в 1896 р. вступає в Інститут цивільних інженерів. Закінчивши інститут у 1901 році вступив до Петербурзької академії мистецтв на архітектурний відділ в майстерню відомого професора О. М. Бенуа. У 1906 р. Мар’ян Мар’янович закінчив Академію із золотою медаллю і отримав звання художника-архітектора.
Однією із найвідоміших споруд М. Перетятковича став Банківський будинок Вавельберга в Петербурзі, побудований в 1912 році. Архітектор багато разів брав участь у різноманітних конкурсах і отримав близько тридцяти премій, за що стає одним із найпопулярніших зодчих столиці того часу. В 1912 році він отримує звання академіка архітектури. Період розквіту творчості архітектора припадає на 1908-1915 рр. Помер М. М. Перетяткович в Києві 22 травня 1916 року від хвороби серця.
За матеріалами книги Гуртовий Г.О. «Зодчий-академік з Волині»
Література:
Гуртовий Г.О. Зодчий – академік з Волині / Г. О. Гуртовий // Тези доповідей та повідомлень V Волинської історико-краєзнавчої конференції [Минуле і сучасне Волині. Історичні постаті краю], (Луцьк 11-13 жовтня 1991 р.). – Луцьк, 1991. – С.127-128.
Гуртовий Г. Зодчий – академік з Волині / Г. Гуртовий // Радянська Волинь. – 1988. – 2 серпня. – С.4.
Кириков Б. Палаццо на Невском / Б. Кириков // Строительный рабочий. – 1972. – № 36. – С.11.
Космачевский Г. М. М. Перетяткович (Некролог) / Г. Космачевский // Новое время. – 1916. – 24 мая.

650 РОКІВ
з часу першої писемної згадки про село Мстишин (1366) Луцького району


Мстишин – село, що входить до складу Промінської сільської ради. Розташоване за 13 км від обласного центру. Площа населеного пункту – 130 га. Населення – 275 чоловік. Кількість дворів – 107.

Перша писемна згадка датована 1366 роком. Назва села вірогідно походить від імені Мстиша, наприклад у давньо-руського воєводи Свинельда (945р.) був син Мсшиша. Можливо це і є похідним . Знахідки археологів 1979 року доводять, що люди жили тут з сивої давнини. Це, зокрема, кам'яні знаряддя праці. На східній частині околиці – селище давньоруського часу ХІ – ХІІ ст.

У 1366 році згадується Іван Мстишинський, як посередник у відносинах князя Любарта і польського короля Казимира, це і є, на даний час, першою писемною згадкою про село. В архівних документах періоду середньовіччя зустрічаються такі варіанти назви села: Мостишин, Мсцішин, Омстишин, Мцісін. Серед власників села згадуються Олександр Чарторийський, пані Миколайова – Гарлінська.

В кінці 19 ст. там було 50 домів і 304 жителів і в оселі 28 домів і 178 жителів, дерев’яна церква з 16 ст., млин. В документах виступає під назвою Омстишин. В 1570 р. село належало до землеволодінь князя Олександра Чарторийського, в заставі у подкоморої Луцької Харлинської, котра платить від Мстишина і Пулчапова від 26 димів, 14 город, 4 комірників, 1 вального колеса, 1 попа і 2 боярів. За переписом 1911р. в Мстишині було 437 жителів, одноклясова школа і 3 крамниці. В 1896-1898рр. знайдено там кремінні знаряддя, діоритовий молот і інші камінні сокири з недокінченими просвердлинами.

Клірові відомості за 1851 рік називають дату заснування церкви Святого Миколая у с. Мстишин – 1787 рік. Цікаву інформацію подають «Клірові відомості» за 1870 рік. Зокрема, священиком у Мстишині тоді був Іосим Уйцеховський, який власним коштом побудував будинок і інші будівлі, а його оклад був 260 крб. Церква мала значні земельні володіння – 40 десятин, а з 1907 року – 90 десятин.

У селі з 1914 року почала діяти церковно-приходська школа.

Війна – це завжди руйнування і горе. Під час першої світової війни в селі була зруйнована будівля сільської школи, поруйновані приватні господарські будівлі, церковний будинок, господарська будівля пожежної охорони. І навіть у 1929 році ці будівлі, ще не були відновлені.

Цікаву та оригінальну сторінку в історію села вписали чеські переселенці, які у середині 1870-их років поселилися на мстишинських землях, заснувавши колонію «Ладовка». У чехів була школа, пожежна частина, училище. В кінці 40-их років ХХ століття чехи виїхали на історичну батьківщину.

Друга світова війна залишила глибокі рани в історії села. Під час відступу німецькі війська, взимку 1944 року, спалили місцеву церкву. Багато молодих людей з села пішло до лав УПА. Червона Армія звільнила Мстишин від фашистів 18 лютого 1944 року. Відразу ж була проведена мобілізація. Мстишинці, в рядах Червоної Армії боролися з фашистами в країнах Східної Європи. Багатьом з них не судилось повернутись з тих фронтів. 22 похоронки надійшло в село.

Післявоєнна відбудова підняла село з руїн. Відновила діяльність Мстишинська школа. Мелодія шкільного дзвінка скликає сюди своїх учнів і донині. Хоча селяни масово опиралися, та все ж особисті господарства об’єднали у колгосп. Пізніше, місцеве господарство ввійшло до складу колгоспу ім. Суворова. Зараз тут працює сільськогосподарське приватне підприємство «Стир – Агро М».

В роки незалежності село газифікували, проклали сюди сучасну дорогу.

У 2000 році на місці старої церкви була закладена капсула і освячене місце на будівництво нового храму в честь Святого Миколая. А 19 грудня 2004 року в новій Святомиколаївській церкві відбулось освячення престолу і перше святкове богослужіння.

Галина Патута,бібліотекар с. Промінь

Література:

Земля моїх батьків : історико-краєзнавчий нарис / О. А. Дармовіс, В. М. Демчук, Л. В. Кальчик, Г. М. Патута. – Луцьк : ПрАТ «Волинька обласна друкарня», 2012. – 266 с.

Про с. Мстишин – с.208.

Цинкаловський О. Мстишин / О. Цинкаловський // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914р.) / О. Цинкаловський. – Вінніпег,1986. – Т.2. – С. 124.

Шульгач В. П. Мстишин / В. П. Шульгач // Шульгач В. П. Ойконімія Волині: етимологічний словник-довідник / В. П. Шульгач. – Київ, 2001. – С. 91.

14 ЛЮТОГО

85 років від дня народження С. Д. Кордунової (1931) –

української письменниці

/Files/images/lyutiy_2015/7.jpgКордунова Сіма Дмитрівна народилася 14 лютого 1931 року. Її мала батьківщина – село Лаврів Луцького району.

Після закінчення Луцької СШ №3 навчалася на мовно- літературному факультеті Луцького вчительського інституту та на історико-філологічному факультеті Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Сіма Дмитрівна працювала в школах Луцького району та міста Луцька на посаді вчителя української мови та літератури. Тепер бере активну участь у громадській роботі: є членкинею Волинської обласної організації Союзу українок і братчицею крайового Братства ім. св. апостола Андрія Первозваного. В обласній Асоціації незалежних волинських письменників ім. П. Чубинського є членом провідної ради і заступником голови Асоціації.

З 1992 року по цей час вийшли друком такі її книжки: «Тривоги і надії», «Зіниці душі», «Моя земля», «Добридень, світе», «Малюнки з натури», «Хто кого стукнув», «У кривому дзеркалі» та «Пісні Надстир’я» ( у співавторстві із С. Бородуліним), «За чужою волею», «Терном і калиною заквітчана» та інші.

В літературному доробку Сіми Кордунової – 15 книжок різних жанрів: поезії, прози, гумору й сатири. Нещодавно вийшла друком збірка її пісень із компакт-диском «Яснозора Волинь».

Свої весни творчими ділами засіває. Літа працею невтомною дивує і донині гострим пером щедрі врожаї збирає – новими поезіями та власними поетичними збірками – талановита наша землячка, письменниця і поетеса, жителька села Полонка.

За матеріалами книги

Кордунова С. Д. «За чужою волею»

Література:

Кордунова С.Д. Добридень, світе !: вірші для дітей дошк. та мол. шк. віку / Сіма Кордунова. – Луцьк: Лучеськ, 2001. – 24 с., іл.

Кордунова С. Д. За чужою волею: оповідання / Сіма Кордунова. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. – 94 с.

Кордунова С. Д. Зіниці душі: поезії / С. Кордунова. – Луцьк: Надситир’я, 2001. – 84 с.

Кордунова С. Д. Колиска родинна / С. Д. Кордунова. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2010 . – 324 с. : іл.

Кордунова С. Д. Малюнки з натури: гумор і сатира / С. Д. Кордунова – Луцьк: Надстир’я, 1992. – 96 с.

Кордунова С. Д. Моя земля: книжечка для дошк. і мол. шк. віку / Сіма Кордунова. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – 24 с.

Кордунова С. Д. Пташина абетка: вірші для дітей дошк. та мол. шк. віку / С.Д. Кордунова. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. – 60 с.: іл.

Кордунова С. Д. Стернясте поле: поезії / С. Д. Кордунова. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2010. – 134 с.: іл.

Кордунова С.Д. Тривоги і надії: поезії / С.Д.Кордунова. – Луцьк: Надситр’я, 1995. – 42 с.

Кордунова С. Д. У кривому дзеркалі: гумор і сатира / Сіма Кордунова. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. – 96 с.

Кордунова С. Д. Хто кого стукнув ?: гумор і сатира / Сіма Кордунова. – Луцьк: Надстир’я, 1999. – 72 с.

Кордунова С. Д. Яснозора Волинь: пісенна збірка / Сіма Кордунова. – Луцьк: Волинська книга, 2007. – 32 с.

***

Коструба Н. І.Творчий ужинок Сіми Кордунової / Ніна Коструба // Слава праці. – 2009. – 26 берез. (№23). – С.4.

Зозуля С. Поета не старять роки / Світлана Зозуля // Слава праці. – 2011.– 15лют.(№13). – С.13.

11 ЛЮТОГО

135 років від дня народження

Л. А. Петкевича (1881-1972) – капельмейстера першого радянського державно-урядового духового оркестру

/Files/images/kalendar/петкевич.JPG

Народився Любомир Антонович Петкевич в 1881 роцу у селі Усичі, на Волині. У віці тринадцяти років був зарахований музикантом-вихованцем до оркестру 11-го Ризького драгунського полку строком на шість років. У хлопчини виявили неабиякі здібності до гри на кларнеті. Старанність, працьовитість юного музиканта незабаром принесли успіх, його визнали полкові музики-ветерани, і було довірено виконання партії кларнета в основному складі оркестру.

Строкову службу Людомир Антонович розпочав у 7-му Ольвіопольському уланському короля іспанського Альфонса XIII полку, а потім, з 1904-го, служив у 1-му Лейбдрагунському Московському імператора Петра I полку. Брав участь у Російсько-японській війні у складі Заамурського кінного полку. В 1910-му році 29-ти річний Петкевич перевівся до 11-го гренадерського Фанагорійського генералісимуса князя Суворова полку заступником капельмейстера. Після отримання спеціальності «диригент», він стає капельмейстром полкової оркестри. З початком Першої світової війни і до жовтня 1917-го Людомир знаходився на фронті.

Після Жовтневого перевороту Петкевич Л. А. разом з полковим оркестром перейшов на службу до нової влади. Колектив отримує назву Зразково-показовий військовий оркестр.

Петкевич Л. А. брав участь у Громадянській війні, разом з оркестром перебував на Південному і Петроградському фронті, війська яких вели бої з Добровольчою армією Денікіна та військами Юденича. В одному з боїв Людомир отримав контузію.

Повернувшись з фронту продовжував обслуговувати військово-оркестрові паради.

Демобілізувався з армії у віці 44-х років в 1925 році. Став інструктором духових оркестрів при управлінні Московських міських залізниць, потім протягом чотирьох років керував оркестром при клубі в Кунцево. Наступні роки, починаючи з 1930-го, аж до виходу на пенсію у 1962 році, працював керівником духових оркестрів м. Москви та Московської області.

Помер Людомир Антонович 16 грудня 1972-го року.

Нагороди:

Орден «Знак Пошани»

Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-

1945 рр. »

За матеріалами статті

Гуртовий Г.О. «Сурмач з Волині»

Література:

Гуртовий Г. О. Торчин – передзвін віків : історико-краєзнавчі нариси / Г.О. Гуртовий. – Луцьк : Надстир’я, 2003. – 364 с.

Про Л.А. Петкевича – с. 323 – 328.

Гуртовий Г. Сурмач з Волині / Г. Гуртовий // Радянська Волинь. – 1987. – 7 листопада. – С. 3.

Кретов В.П. Военная музыка, ставшая жизнью Л.А. Петкевича / В.П. Кретов // Военно – исторический журнал. – 2009. – №4. – С.74 – 75.

Кiлькiсть переглядiв: 1040

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.